Сирота зі Львова після інтернату та сімейного будинку повірив у сім’ю

«Наше щастя залежить від нас самих», ― сирота Геннадій

Геннадій

Не так давно, це фото Геннадія довший час було опубліковане на нашому сайті серед дітей, які шукають нову сім’ю. А вже сьогодні – Геннадій відправляється у самостійне життя.
Історія 19-річного львів’янина Геннадія ― це інтернат, згодом дитячий будинок сімейного типу, де вже і батько, і мати з’явилися ― і байдуже, що не рідні. І от тепер в своє самостійне життя, попри нелегке минуле, хлопець вирушає з твердою вірою, що наше щастя залежить від нас самих.

Вже два місяці, як сирота працює офіціантом в одній з міських кав’ярень і дуже задоволений. Його обов’язки ― обслуговувати клієнтів. Однак після інтернату та будинку сімейного типу, де мешкав, зрозумів, що до всіх, хто поруч, треба ставитися як до ближнього. Тож усім допомагає.

«Зараз колектив для мене ― це, можна сказати, третя сім’я чи четверта. Бо кожного разу в мене все по-інакшому», ― розповів сирота Геннадій.

Роботу йому знайшов ліцей харчових технологій, де закінчує навчання.

«Я знаю, що заробляю своїм трудом. Зараз зарплати немалі в нас загалом. Вистачає, аби придбати якісь речі, на гігієну принаймні», ― додав Геннадій.

А ще кілька років тому Геннадій жив в інтернаті. Потрапив туди першачком. Маму позбавили батьківських прав через неналежну поведінку. Бабця оформила опікунство, та вже і її немає в живих. І от в 2014 -му Геннадію пощастило ― потрапив в сім’ю, де з десяток дітлахів. І мама з’явилася, і батько, дарма, що не рідні ― це дитячий будинок сімейного типу.

І от тепер настав черговий етап в житті Геннадія. Закінчуючи навчання ― а йде на вищий, четвертий розряд бармена ― вирушає в самостійне життя. Мешкатиме на квартирі, що залишилась від бабці. Тут зараз міським коштом роблять ремонт. Тож негоди, певен, переживе, бо має тепер сильну підтримку.

«Тепер можу і до інтернату прийти, мене там завжди будуть раді побачити. І в будинок сімейного типу ― мене теж будуть раді бачити. Хоча трохи страшно починати нове життя. Ми про це говоримо з мамою і татом. Вони мене підбадьорюють, щоб я йшов до найкращого», ― поділився страхами сирота.

Тож і нагода з’явиться показати батькам, що недаремно вчився.

«Коли в нас була перша Свята вечеря, вони казали, що «на наступний рік ми до тебе всі йдемо». Я казав: «добре, немає питань». Постараюся вмістити тих 12 чоловік тут в хаті. Постараюся», ― додав Геннадій.

Головне, що Геннадій має тепер сильні орієнтири: «З інтернату казали завжди: «Будь людиною». Мама завжди говорить ― я це звідти взяв ― що кожного вечора треба молитися. І я завжди молюся. І дякую Богу, що здоровий ліг спати, і зробив все, що мав зробити в цей день».

Джерело: zaxid.net

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


+ один = 7

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>